Буковинський Левіафан

Чому відсторонені чернівецькі лісівники вбивають за посаду?

Метелики корупції знову повертаються на теплі посади через суди. І це вже не просто поодинокі випадки, як з екс-керівником ДФС. Це стійка тенденція. Якщо говорити жартівливою мовою біології, то таке враження, наче всі “лялечки в картатих ковдрах” раптом відчули прихід корупційної весни. І вкупі зі своїми симбіонтами-суддями взялися відвойовувати втрачені ареали проживання.

Годі і сперечатися, цим процесом охоплені всі сфери. Що й казати про надприбуткові — такі, як лісова. Тут повертаються на посаду набагато серйозніші ділки, ніж любитель сфотографуватися із убитою червонокнижною риссю, з Закарпаття. За приклад — неповний перелік заголовків ЗМІ за останній рік-два:

Далі — більше. Відсутність реакції прокуратури та поліції на суди, які повертають назад найбільш одіозних лісників, схоже, заохотила найбільш нахабних. Як-от директора Чернівецького лісгоспу Олександра Тимофєєва. Він узагалі облаштував своє можливе повернення груповою підтримкою частини колективу.

“На Буковині розгорівся скандал із призначенням тимчасово виконуючого обов’язки ДП “Чернівецький лісгосп”, пише http://dovkilla.info.… …Працівники підприємства не впустили до робочого приміщення Михайла Кільчицького, якого, згідно з наказом Держлісагентства України, затвердили в Києві. Зі слів представників колективу ДП “Чернівецький лісгосп”, вони не погоджуються з рішенням Держлісагентства не продовжувати контракт колишньому директору Олександру Тимофєєву, або ж вимагають призначити на посаду директора підприємства когось із нинішнього штату працівників”.

Нове керівництво обласного управління лісового господарства до такої інформації ставиться однозначно. Законних підстав не допускати в. о. начальника ДП “Чернівецький лісгосп” на роботу — немає. Як і немає законних підстав для поновлення на роботі пана Тимофєєва. Бо того, виявляється, ніхто й не звільняв. А просто не було поновлено контракт. Так, для цього були причини, про що чітко твердить службова документація: “систематичні порушення фінансового характеру”.

Відкритий саботаж колишніх підлеглих Тимофєєва, описаний в певному місцевому інтернет-виданні, — це вже правило. Збори, мітинги — мало не щотижня. Частина лісівників Чернівецького та інших лісгоспів роблять усе, щоби повернувся їхній керівник.

І ми тепер точно знаємо чому, — завдяки екологічному активісту Миколі Петіченку. Саме тій людині, про яку перед своєю трагічною загибеллю згадувала Катерина Гандзюк. На активіста неодноразово чинилися замахи, через його непримиренну позицію й боротьбу з нечистими на руку лісниками. Лише за останні три роки Миколу Петіченка гамселили наймані гопники просто на очах прикордонників. Спалили під вікнами будинку автомобіль.

Зрештою — намагалися вбити з допомогою молотків.

   Микола Петіченко, громадський активіст

Сам Микола Петіченко про свої невеселі кримінальні пригоди згадує з гумором. Утім, коли він розповідає, які саме справи чинять нинішні та колишні працівники деяких прикордонних лісгоспів Буковини, — стає моторошно. І, мимоволі, пригадується російський фільм «Левіафан», де точнісінько, як в історії з Миколою, через патологічне бажання збагатитися за державний кошт, чиновники йдуть на мерзенні злочини. А їх покривають прикордонники, митники, прокурори та, навіть, працівники СБУ. І це не просто голослівні заяви, а епізоди, підтверджені документально.   У них, як виявив пан Микола, вищезгаданий пан Тимофєєв, за якого так бореться його колектив, а також деякі чернівецькі судді, нехай і маленька, але важлива фігура.

Не лісом єдиним…

Навіть Миколі Петіченку спершу було геть невтямки, чому його виїзди на місця рубок так лякають та розлючують лісових схемщиків. Зрештою, попри всі моменти зі збереженням природи, ліс мусить вирубуватися. Бо теж колись досягає стиглості, чи й засихає через хвороби. І, звісно, у наших умовах якісь зловживання лісників були завжди. Особливо за часів «падаванів» Януковича. Саме тоді народилися та зміцніли схеми, коли природні багатства розкрадалися з якоюсь лютою несамовитістю. Коли, нагадаємо, нинішні парламентські «борці» з експортом лісу нібито не помічали нескінченні потоки ділового кругляка на експорт. Звісно, і нині, як розповідають численні активісти, такий ліс намагаються вивезти за кордон. Але, принаймні, приховують за експортом дров’яної сировини. Яку, як відомо, легко відрізнити — за довжиною колоди (до 2 метрів), товщиною стовбура (до 20-ти см), зрештою, сучкуватістю, поточеною корою та синіми плямами плісняви.

Навіть далекий від лісу митник має достатньо знань, аби відрізнити ділову деревину від дров. А прикордонникам — якось визначити, чи немає, бува, пустот у колоді. Як це зробили неодноразово їхні румунські колеги. Коли в колодах українського дерева знайшли тисячі пачок контрабандних цигарок. А це вже зовсім інша, не менш цікава історія. І несподівано близька нашим «героям-лісникам», як виявив невгамовний Петіченко.

Микола Петіченко стверджує, ретельність та затятість з якою такі, як Олександр Тимофєєв тримається за владу, а також одностайна його підтримка з боку керівників сусіднього, Сторожинецького лісгоспу, ґрунтується не тільки й не стільки на краденому лісові. А на цікавому географічному розташуванні лісових масивів цих лісгоспів. Які прямо межують із такою ж лісистою місцевістю Румунії.

А й контрабасом…
Отож, що ми маємо в задачі:

  • Кордон з державою ЄС розташований у лісовій зоні;
  • Велику різницю у вартості ходових товарів, особливо цигарок та алкоголю в країнах ЄС;
  • Ментальну близькість кримінальників з обох боків — України та Румунії.

І… опля!!! Просто насолоджуйтеся фото.

Хвіртка на кордоні

І щоби ви розуміли, це саме той державний кордон України та Румунії. Й ось та дивна конструкція на одному з фото… Тадам!!! Хвіртка. Хвіртка, розміром із короб цигарок, як у відомому анекдоті про прикордонника, який попросив у начальника замість зарплати дірку в паркані державного кордону розміром шістдесят на тридцять. Бо, бачте, саме так проходила старенька валіза бабці.

Зверніть увагу — хвіртка дбайливо зварена, поруч «обладнання», схоже на скриньку. Мабуть для збереження товарно-касових документів.
А ось як це виглядає з румунського боку:

ФОТО Suceava News

Якщо припинити жарти, то, у підсумку, маємо злочин. Звісно, хвіртку, яка потрапила на фото активістів, могли вже й демонтувати. Але саме вона могла б стати одним із доказів регулярної контрабанди через державний кордон. І пояснити, чому  в районі 803-го і 805-го прикордонних знаків, на території Сторожинецького лісгоспу роками триває «рубка». Чергують «друзі лісників». А румунські колеги ошелешено затримують десятки людей із коробами цигарок на плечах. Як потім виявляється, люди ще й родичі або друзі лісників. Щоправда, у цьому випадку, одного лісничого — Миколи Костюка, що керує Верхньопетрівецьким лісовим господарством.

Звісно, сам лісничий не зміг би організувати численні оборудки з контрабандою. Але саме такі, як він, його формальний керівник Білінчук, чи той же Тимофєєв — безпосередні виконавці, які створюють фундамент для різних схем, через які Україну в усьому світі вважають однією з найбільш корумпованих держав.

Схеми та проблеми

Правди заради, але вищезгаданий Олександр Тимофєєв — чи не найскромніша постать серед усіх учасників отого «буковинського левіафану». Але, щоби зрозуміти масштаби оборудок, на які закривають очі на найвищих щаблях влади Чернівецької області, варто розпочати перелік «подвигів» нещодавнім епізодом. Коментарі активіста за кадром тривалого відео пояснюють усе…

Щоби зрозуміли всі не причетні до зафільмованих подій, на величезному ваговозі везуть украдені дуби. Тільки вже вкрадені вдруге. Уперше ці, майже метрові колоди, просто таки дикої вартості за ринковими цінами, були затримані з допомогою активістів під Чернівцями працівниками поліції.

Зверніть увагу на номерні знаки. Це той же «Урал» із відео. Саме ці 200-літні дуби, спиляні в Садгірському лісгоспі Чернівецького лісництва, виявилися за документами, наданими паном Гуцуляком (запам’ятаймо це прізвище), «дровами» до 25-ти сантиметрів. Що й казати, самі документи були товарно-касовими накладними від лісгоспу, що ніяк не можна робити, з часу запровадження обов’язкових аукціонів лісоматеріалів. Найсумніше, що бізнесмен Гуцуляк, він же близький товариш сім’ї, що фактично керує тутешньою лісовою біржою, міг би спокійно оформити такі документи. Але жадібність — страшна сила.

Повною мірою силу жадібності затриманих ділків активісти разом із поліціянтами відчули, коли завітали на підприємство Гуцуляка. А саме його підприємства,  як виявили за документами та поодинокими електронними чіпами, знайденими в колодах, — постійні покупці лісу в тому ж Чернівецькому та Сторожинецькому лісгоспах. Щоправда, лісу зовсім інших сортаментів та товарних категорій.

Така собі мінливість: то чіпи на метрових колодах від 15-ти сантиметрової лозини, то ліс, означений у накладній  проштамповано підробною печаткою неіснуючого підприємства. Слід відзначити наполегливість: наші герої мали та мають тільки щодо вибору сорту дерев лише найдорожчі — бук і дуб.

Усього такого добра було нараховано на тисячу кубометрів. Як це виглядає наочно теж цікаво подивитися?

Зрозуміло, знайдене оперативно опломбували. Поліція поїхала… І ліс знову поїхав слідом за поліцією, за місцем призначення, визначеним Гуцуляком. Що ми і змогли побачити з допомогою відеокамери активістів. Ви думаєте, що після затримання ВЖЕ ВДРУГЕ вкраденого лісу, забороненого для виїзду, з опломбованого поліцією складу, відбулося торжество справедливості? Щось таке. Один із місцевих судів розпорядився віддати всі тисячу кубів пану підприємцю на підставі того, що він підтвердив законність (!) 300-сот із них. Як у таких випадках вигукують? Карл! Віддали всю тисячу, бо він вкрав із них тільки 700! А до активістів відразу завітали люди такого собі авторитета Яші. І запропонували «взяти» і «завалити рот»… Щоби не «відгребти». Сподіваємося, усім зрозумілий сленг?

А як до організованої підприємницької групи потрапляє той високоякісний ліс — це також цікава історія. Яка може не тільки пояснити фундамент щасливого та багатого бізнесу пана Гуцуляка та його високопоставлених покровителів. Та і взагалі, чому реально вирубане в українських Карпатах так відрізняється від статистики державних чиновників.
Для прикладу просто необхідно переглянути ще одне відео. Цього разу — з прихованої камери біля ділянок Сторожинецького лісництва.

Яку через кілька днів таки помітили, і почали прикривати фіговим листочком корупції. Наголос у слові «фіговий» поставте самі…

Навіть побіжного погляду достатньо, щоби зрозуміти масштаби розкрадань. Та що цікаво, посадовцям Сторожинецького лісгоспу цього виявилося замало. Навіть, щоби заплатити самим лісорубам за важку працю. Людям просто дозволяють зрубати собі зарплату. Звісно, не в панських масштабах, а дрібнішу — по кілька колод на воза.

А судді що?

Усе, що зібрала лише група Миколи Петіченка — просто неможливо втиснути не те що в один, а декілька матеріалів. Та чи потрібно? Риторичне питання. Бо від таких фактів, поки що, тільки розбиті голови та спалені автомобілі активістів. Та жоден корупціонер, навіть штибу чернівецького Олександра Тимофєєва, не постраждав від виявлених злочинів. Більш того, навіть пхаються назад, на посади. А точніше, їх туди пхають люди високого польоту. А це знову ж таки —купа питань до правоохоронців.

Коментарі
Loading...