Гранітний штиль. Чому порожніють кар’єри Південного Бугу?

0 123

В Миколаївській області із 34 розвіданих родовищ будівельного каменю нині розробляється всього 6. Запаси миколаївських родовищ становить 470 тис. куб. м граніту та вапняку. Це 4,5% всіх запасів країни. Потенційні можливості південнобузького басейну оцінюються в мільйони тонн щорічного видобутку, пише Ресурс. До речі, серед країн СНД найбільші поклади граніту саме в Україні. Майже вся її територія вкрита великим кристалічним щитом, який виходить на поверхню в Житомирській області і зустрічається із жилою на узбережжі Південного Бугу, який впадає у Чорне море. Завдяки «роботі» річки навколишня місцевість має багато невеличких кар’єрів, де граніт добувається відкритим способом.

Гранітний підйом та падіння

Український граніт зарекомендував себе, як високоякісний будівельний матеріал. Він довговічний, міцний та морозостійкий. Граніти із Побужжя широко використовуються в промисловому будівництві, для благоустрою вулиць, набережних, площ та виготовлення декоративних елементів, облицювання фасадів житлових будинків, громадських будівель. З місцевого граніту виготовляють підвіконня, ступені для сходів, плитку тощо.

 Цей гранітний басейн став активно освоюватися ще в 50-х роках. Причому, тоді більшу частину робітників гранітних кар’єрів становили ув’язнені.У 70-х роках на цій території побудували Південно-Українську АЕС, а місцевий граніт став основним будівельним матеріалом для спорудження атомної станції. Також він використовувався під час будівництва Ташлицької та Олександрівської ГЕС.

Під час розробки кар’єрів була завдана значна шкода місцевій екосистемі. Справа в тім, що за радянської доби застосовували вибуховий спосіб, який провокував утворення мікротріщин, що погіршувало експлуатаційні якості матеріалу. Сучасний видобуток передбачає випилювання граніту прямо із закладів породи. Він є набагато ефективніший. Водночас, через відсутність вибухів збиток навколишньому середовищу зведений до мінімуму. Відходи тепер більше не складають у кам’яні звалища. Їх переробляють на бруківку, використовують навіть гранітний пил, який наносять на керамічну плитку під високим тиском і температурою, внаслідок чого утворюється керамограніт. Таке безвідходне виробництво набагато ефективніше, але використовують його тут не всі.

Варварський метод видобутку будівельних матеріалів призвів до появи численних кар’єрів, які зараз ніхто не використовує. В деяких з них виявили високу частку радіоактивних речовин, які становлять небезпеку для людей. Варто зазначити, що для будівництва житла підходить лише граніт першого класу (мінімальний радіаційний фон), граніт другого класу підходить тільки для будівництва промислових споруд. Під час розробки кар’єрів виявилося, що родовище має високий радіаційний фон, тож його залишили без всілякої консервації. У кар’єрах виникли озера, в яких влітку купаються люди (!).

Наприклад, так зване Радонове озеро було колись кар’єром, де видобували граніт, але зараз він вичерпав свої ресурси. Радон – це продукт розпаду радію, безбарвний радіоактивний газ, який вкрай небезпечний для життя людини. Але влітку тут купаються і засмагають люди, влаштовують пікніки, грають діти. Що робити із покинутими кар’єрами, ніхто не знає.

Час «копанок»

На територій розвіданих, але залишених родовищ поступово з’являються «копанки». Місцеві старателі активно розробляють щебінь, пісок, бутове каміння, піщаник, які продають, або використовують для власного будівництва. Будинки місцевих жителів побудовані із каменю та піщанику, а білборди в селах переповнені пропозиціями дешевих будматеріалів. Щоправда, розробляти гранітні поклади звичайні приватники не мають можливості, бо на розробку кар’єру треба вкласти десятки, а то й сотні мільйонів гривень. Цим здебільшого займається крупний бізнес під протекцією місцевих чиновників.

Для того, щоб легально добувати граніт, треба отримати дозвіл на видобуток, водночас, треба пройти безліч бюрократичних процедур: отримати ліцензію, дозвіл від сільської, районної та навіть обласної ради, пройти атестацію у Держгірпромнагляді. Не дивно, що на цей паперовий процес можна витратити не один рік, або сплатити немаленький хабар. Однак матеріальні витрати можна окупити вже у перший рік розробки, оскільки попит на будматеріали високий, а прибузькі матеріали високо цінують на ринку.

Водночас, за найбільші родовища йде справжня війна. Легальних розробників намагаються усунути конкуренти чи місцева влада. Так, Прибузький гранітний кар’єр, який працює з 1970 року та добуває 400 тис. куб. м щебеню на рік, був оголошений банкрутом через несплату орендних платежів місцевій владі та борги банку. Підприємство не змогло заплатити місцевій громаді 25 тис грн., бо його рахунки буди заблоковані через процедуру банкрутства. Попри стан банкрутства кар’єр продовжує працювати, звідси щохвилинно виїжджають машини, повні гранітного щебеню, про що журналіст «Ресурсу» впевнився на власні очі.

Поки держава не визначилася, що робити із цими природними ресурсами, родовища масово експлуатуються місцевим криміналітетом, який покриває місцева влада. Держава не отримує податків, регіони не отримають грошей на розвиток. Водночас, спрощення дозвільних процедур могло б активізувати видобуток граніту та інших будматеріалів, які дуже потрібні для будівництва доріг. Державно-приватне партнерство дозволило б вбити трьох зайців – відновити видобуток граніту на Миколаївщині, покінчити із нелегальними «копанками», забезпечити будівельників доріг якісними матеріалами.

Чиновники проти природи

Прибузький край багатий не лише на граніт, популярна ця місцевість туристичними маршрутами, особливо екстремальними. Залишені кар’єри, річні пороги та обриви стають місцем паломництва любителів рафтингу, альпінізму, байдаркового та інших видів спорту. Село Мигія у Первомайському районі вважають центром водного туризму та гірського слалому. Тут розташований каньйон з 12 порогами і виступами гранітних скель. Також в селищі є затоплений гранітний кар’єр – Чорне озеро.

Читайте також: Не бурштином єдиним. Чи є в Рівненщини гранітне майбутнє?

Поряд з кар’єрами розташовані регіональні ландшафтні парки “Гранітно-Степове Побужжя» і «Приінгульський». Поблизу річки Мертвовод розташоване заповідне урочище «Трикратський ліс». Все це приваблює тисячі туристів, тож край, якщо його вміло розвивати, може стати центром екологічного туризму.

Однак влада може покласти край і рекреаційним можливостям регіону. Уряд планує збільшити потужності Ташлицької ГЕС, внаслідок чого рівень води в річці може піднятися з 14,7 до 20,7 м.
За даними науковців, внаслідок підняття рівня води на 6 метрів зникнуть місцеві урочища, пороги та острови, фауна та флора зазнає серйозного удару. Не зважаючи на протести місцевого населення та екологів, чиновники відмовляються зупиняти подібні «радянські» проекти, які вже колись «вбили» екосферу навколо Дніпра.

Коментарі
Loading...