Камінчик на спогад…

0 63

Чому  краще не ризикувати на відпочинку, набиваючи кишені коралами, мушлями та камінчиками, аби потім насолджуватися  лише теплими спогадами, а  не підбивати невтішні підсумки?  Що іншому туристові сувенір, то для місцевих мешканців –  справжній скарб. Пропонуємо читачам Ресурсу    дізнатися про  те, як ставляться до  місцевих природних матеріалів у деяких куточках світу.

Так, на острові Сардинія  2017-го року прийнятий закон, який предбачає штраф від 600 до 3 тис. євро для любителів місцевого сувеніру – рожевого піску.   Явище  стало настільки масовим, що експерти вимушені були підраховувати екологічні збитки. Працівники аеропорту Кальярі (столиця Сардинії) підрахували, що за рік затримали у валізах близько  5 тонн піску. Влада дослухалась до думки сардинців та італійських науковців  і заборонила туристам вивозити пісок та інші природні ресурси.

фото волонтерської організації Sardegna Rubata e Depredata (“Сардинія розграбована та спустошена”)
Багато країн змушені імпортувати пісок. Серед них і арабські країни, де піску, здавалося б більш ніж достатньо. Але не все так просто. Пісок з пустелі для будівництва непридатний. Піщинки занадто дрібні і гладкі і погано зчіплюються між собою. Тому, наприклад, великі і міцні бетонні будівлі з використанням пустельного піску збудувати не вийде. Науковці в багатьох країнах намагаються розробляти будівельні матеріали з піску пустелі. Не відстають від них і практики. У Тюрінгії, зокрема, два підприємці розробили метод, як з піску пустелі робити полімерний бетон. Поширення ці розробки поки не отримали.
Поки купувати річковий або морський пісок виходить дешевше. Тому арабські країни вважають за краще імпортувати пісок для будівництва – навіть з Австралії.
Найбільше піску в будівельній індустрії, за оцінками експертів з BGR (Федеральне відомство Німеччини з наук про землю і сировинні ресурси), споживає Китай. За ним йдуть США, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. В Європі найбільшим споживачем є Німеччина.
Найбільшим на планеті імпортером піску вже кілька років є Сінгапур. Пісок місту-державі потрібен не тільки для будівництва, але і для проведення, вже протягом півстоліття, програми зі збільшення території за рахунок намиву суші.
За останні 20 років країна імпортувала понад 520 млн тонн піску. Довгий час його головним постачальником була Індонезія. Але в 2007 році влада заборонили експорт. Заборона не була несподіванкою хоча б тому, що за роки продажу піску в Сінгапур Індонезія втратила 24 піщаних острівці.( джерело Deutsche Welle )
фото http://impact.startupitalia.eu/

Відтепер штраф можна заплатити не тільки  в аеропорту, якщо у вас виявили  місцевий скарб  у валізі, а й безпосередньо на місці злочину – пляжі. Так, в серпні цього року  італійський громадянин змушений був віддати пляшечку з рожевим піском  і на додачу –  тисячу євро штрафу.

Сардинія відома  чистотою пляжів, а її влада однаково вимоглива щодо дотримання екологічних правил  на острові як італійцями, так і гостями з інших країн.

Так 7 серпня цього року сардінська поліція оштрафувала туриста з Німеччини на 600 євро за в’їзд на пляж  позашляховиком.

Італійська влада разом з волонтерами з групи Sardegna Rubata e Depredata («Сардинія розграбована і спустошена») встановлюють попереджувальні знаки, в тому числі в аеропортах. А посольство Німеччини вирішило окремо попередити своїх громадян, і цей приклад повинні наслідувати дипмісії інших країн: суми штрафів за порушення правила занадто високі.

Світлина від Auswärtiges Amt.
фото Ambasciata di Germania Roma

Драконівські штрафи, а подекуди й в’язниця загрожують також туристам у Таїланді,  Єгипті, Індії, Нідерландах, Греції, Турції, Кубі та багатьох інших країнах, де категорично заборонено збирати будь-які природні матеріали, навіть якщо вони винесені морем на пляжну смугу. Заборона також може стосуватися місцевих тварин, комах, рослин, пір’їн рідкісних птахів тощо.

В січні цього року в Пхукеті затримали двох росіянок за збір і обробку коралів, їм загорожує  ув’язнення.  За риболовлю були заарештовані також і китайські туристи, а 53-річна росіянка була затримана за те, що годувала риб, пише National Geographic.

Згідно із законом, який прийняли ще у 1949 році,  штрафи за збір камінчиків на британських пляжах  можуть сягати тисячі фунтів, повідомляє  ВВС з посиланням видання Daily Mail.

Саме таку суму місцева влада вимагала від одного з відпочивальників, який насмілився забрати з собою жменю каміння з одного із пляжів у північному Корнуоллі.

Щоб уникнути штрафу, туристу довелося їхати назад за сотні кілометрів, аби тільки повернути “контрабанду” на місце.

пляж
фото GETTY IMAGES

Виявляється, що проблема стала настільки поширеною, що на пляжах навіть встановили яскраві знаки із забороною і попередженням, що “злодіям загрожує кримінальна відповідальність”, розповідає газета. Щоправда, у відпочивальників це викликало подив, мовляв, каміння на пляжах багато, і вистачить його всім.

Втім, місцева влада пояснює: “Це здається невинною справою, але, зважаючи на тисячі людей, які щороку відвідують пляжі Корнуолла, кожний вивезений камінчик може вплинути на ерозію берегів, природній захист від повеней та на живу природу”.

Але є й такі, хто вважає  такі заходи занадто жорсткими, згадуючи слова письменника Кларенса Елліса, який написав цілу книжку про колекціонування каміння з морських берегів: “Полювання на каміння – це приємне та здорове хобі, і насолодитися ним можуть всі, крім тих, хто наближається до дрімучої старості”.

 

Коментарі
Loading...