Корисні копалини: що озолотить Україну?

0 70

Наша держава є багатою на корисні копалини, але більша частина розвіданих родовищ або не використовується, або експлуатується вкрай неефективно. Непродумана політика призвела до того, що видобуток бурштину, який мав би приносити чималі гроші до бюджету та місцевим мешканцям, тепер перебуває в тіні і під опікою криміналу. На жаль, ми можемо втратити й інші перспективні поклади корисних копалин, які в інших країнах приносять мільярди, а в нас – стають джерелом чергових корупційних схем.

Літій

Використання літію під час в акумуляторних батареях активізувало попит на цей вид металу. Світ збільшує споживання смартфонів та інших електронних гаджетів, а майже всі вони працюють на літієво-іонних батареях.

Лідером з видобутку літію є Чилі, на частку цієї держави припадає майже 75% світових запасів, потім йдуть Австралія, Китай, Аргентина і Росія. В Україні літій не видобувають, хоча геологи стверджують, що наша країна є лідером в Європі за його запасами. Інвесторів могло б зацікавити Полохівське родовище в Кіровоградській області,оскільки воно найбільш розвідане. Поруч з ним – трохи менше –  Станкуватське, і на кордоні Запорізької і Донецької областей – Шевченківське.

В разі налагодження випуску акумуляторних батарей Україна зможе постачати свою продукцію в Європу і стати постачальником номер один, бо розташована значно ближче, ніж Чилі та Китай. Зважаючи той факт, що в світі справжній бум на електромобілі,  можна лише уявити, скільки  заробить Україна, розпочавши освоєння родовищ літію та виробництво потужних та надпотужних літієво-іонних акумуляторів.

На жаль, але ці родовища вже давно увійшли до сфери інтересів провладних олігархів. За даними ЗМІ, Служба безпеки України навмисно засекретила поклади літію в Україні, аби громадськість не здогадувалася, хто саме буде їх освоювати.

«Три родовища розвідані. І розпиляні. Ніяких аукціонів, ніяких конкурсів. Одне з них «збрили»  дуже давно ще хлопці Азарова. Два інших за останні кілька місяців відійшли фірмі “Петро-Консалтинг”. Неймінг вдалий. Фірма прописана в “пустишці”, її власники — фейк.  Але є один з її реальних керівників — Тарас Ігнащенко. Це син радника міністра енергетики (дивовижно) Насалика. До того ж, батьки Тараса  сусіди із паном Кононенком. А сам Тарас — займається спільним бізнесом із сином Гладковського. “Фул-хауз партнерів президента”, — написав у Facebook керівник інформаційного проекта BIHUS.INFO Денис Бігус.

За даними журналістів, компанія «Петро-Консалтинг» змогла отримати контроль над Шевченківським родовищем поза конкурсом завдяки так званій процедурі апробації.  Начебто компанія змогла провести переоцінку запасів, оформивши нові документи. Насправді ж, вони користувалися даними ще радянських геологів, оскільки інформацію засекретили в СБУ. Ніякої геологічної розвідки фірма не проводила. В разі промислового освоєння родовище може принести олігархам 90 млн доларів прибутку на рік.

Торф

В Україні найбільше торфу добувається на Поліссі. Споживчий потенціал перебуває на дуже високому рівні: якщо в Голландії на одну людину в рік виробляють понад тридцять кілограмів торф’яних субстратів, то в Україні рівень виробництва становить приблизно 0,5 кг на людину.

Цей сегмент має великий потенціал завдяки тому,що велика кількість споживачів почала використовувати тверде паливо замість газу, а торф’яні брикети – один з ефективних видів ресурсів для отримання енергії.

В Україні виявлено і розвідано понад 1600 торф’яних родовищ із загальними запасами орієнтовно 1,9 млрд тонн. Торф’яні поля займають площу 650 тис. гектарів.

Середньорічний видобуток торфу в нашій країні становить приблизно 500 тис. тонн в рік, що значно менше реальних можливостей. Так, ще в середині минулого століття на території України добували 3-4 млн тонн торфу на рік.

Торф є реальною альтернативою імпортному газу. Для заміни однієї тисячі кубометрів газу знадобиться 3 тонни торфу. Зараз вартість газу складає 7 тис. грн, і в перспективі може зрости ще більше. Вартість тонни торфу складає 900 грн. Отже, при використанні торфу витрати, в порівнянні з природним газом, знизяться в 2,6 раза.

Але інфраструктура виробництва пального перебуває у важкому стані. З 37-ми торфобрикетних заводів в даний час працює тільки 6, обсяг продукції, що випускається знизився в 5 разів.

Модернізація на заводах не проводилася. Наймолодшим є завод на Волині, побудований понад 30 років тому, інші підприємства працюють вже 45 і більше років. З боку держави так і не з’явилася програма розвитку торф’яної галузі та модернізації підприємств, які перебувають у держвласності. А поки підприємства державні, розраховувати на інтерес до них з боку приватних інвесторів також не доводиться.

Мідь

В Україні є великі запаси самородної міді – близько 20 мільйонів тонн, розташовані вони в межах Волино-Подільської плити. Розвідане українським підприємством “Північгеологія” родовище самородної міді отримало назву Волинський міднорудний район. За попередніми оцінками містить не менше 25 млн тонн чистої міді.

Щорічна потреба економіки України в міді становить приблизно 200 тисяч тонн. Освоївши Волинський міднорудний район, Україна могла б не тільки повністю забезпечувати свої потреби в цьому металі, але і стати найбільшим в Європі експортером міді.

Але віз і нині там. Україна так і не побудувала гірничо-збагачувальний комбінат з переробки міді, як це планувалося ще в 2001 році. Єдина надія – іноземні інвестиції. Проектом зацікавилися поляки, але вартість будівництва гірничо-збагачувального заводу становить 300 млн доларів. Тому інвестори не поспішають приступати до будівництва через високу вартість проекту.

Волинська самородна мідь залягає в шести горизонтах на глибині від 150 до 700 м. За попередньою інформацією, копалини охоплюють не тільки Ратнівський, а й сусідні райони, а також Рівненську і Хмельницьку області. Видобувати мідь будуть шахтним способом. Для цього планують пробурити понад 900 свердловин (на сьогодні пробурено 38). Загалом запасів міді тут приблизно на 70 років.

Мідь активно користується попитом, як в Україні, так і в світі. Але у нас досі не організували видобуток цього металу. Водночас, тисячі «сталкерів» знищують державне, комунальне та приватне майно у пошуках міді. Замість того, щоб організувати видобуток міді і заробляти сотні мільйони доларів, ми ламаємо ліфти, телефонні стовпи, здаємо його на металобрухт і відправляємо в Європу за копійки.

Коментарі
Loading...