Ліси Закарпаття: маріонеткові «активісти» готуються до реваншу

Зміна влади в країни може стати приводом для рейдерства з боку так званих «лісових активістів», які на Закарпатті оголосили війну лісогосподарствам, місцевим мешканцям, а також справжнім активістам, які захищають ліси та природу. Президентські та  парламентські вибори розв’язали їм руки для чергового наступу на лісгоспи під гаслом боротьби за природу.

 

Нова влада є – лісової політики немає

Представники лісової галузі, де працює понад 40 тисяч людей, з пересторогою дивляться на своє майбутнє через президентські та парламентські вибори. Так сталося, що стосунки лісового господарства та влади останніми роками не складаються.

Попередники все робили для того, щоб загнати галузь в нуль і викоренити нанівець. Уряд на 3 роки (!) позбавив ліси державного фінансування, внаслідок чого лісівники Півдня та Сходу залишилися без зарплат, але їх врятували колеги з інших областей.
Заборона на експорт лісу-кругляку, попри протести Євросоюзу, серйозно вдарила по лісовій галузі,  а натомість відкрила двері для контрабанди лісу, яку «кришували» місцеві чиновники.
Торік Верховна Рада спробувала заборонити експорт і обробленого лісу, зокрема, у вигляді дров, лише вето президента врятувала галузь від банкрутства. Також парламент спробував обкласти ліси подвійним податком, що також означало смерть для багатьох господарств. Лише титанічними зусиллями лісівників, активістів та місцевої влади ця ініціатива була зведена нанівець.
Новий президент Володимир Зеленський поки публічно не сформував свою позицію у сфері лісового господарства, однак лісівники занепокоєні, що люди з оточення президента, або так звані екоактивісти спробують дезінформувати президента, через що лісова галузь  може зазнати чергового удару.
Нещодавня поїздка президента у Харківську область, де він вимагав у правоохоронців та лісівників розібратися з незаконною вирубкою лісу говорить про намір покласти край цій проблем, однак важливе питання — хто буде інформувати главу державу щодо ситуації в лісовому господарстві.
«Захисники» лісу: «активісти», політики та злочинці   
Ситуація на Закарпатті є наріжним камінням всього лісового господарства. Область займає передові позиції з вирубки та обробки деревини. Легальні валютні надходження з експорту обробленого лісу не дають спокійно спати контрабандистам, місцевій мафії та колишнім чиновникам, які хочуть дискредитувати лісівників. Для цього вони використовують як місцевих кишенькових псевдоактивістів, так і зарубіжний десант у вигляді британської організації Earthsight, представники якої рік тому прибули на території Закарпаття та опублікували «розслідування» про незаконні вирубки, які ретранслювала низка світових ЗМІ.
Пізніше виявилося, що розслідування було сфальшованим, а самих «розслідувачів» курував народний депутат Остап Єднак, який має свої лісопереробні підприємства і зацікавлений у самостійному експорті деревини.
На цих дострокових парламентських виборах Остап Єднак «пролетів», як і Максим Бурбак, який також, за даними ЗМІ та активістів, контролював контрабанду лісу. З іншого боку, до Верховної Ради увійшли депутати-мажоритарникі, близьких до партії «Укроп» та Ігоря Коломойського. Лісівники підозрюють, що під час перебування у парламенті вони вип’ють немало їхньої крові.
Адже особливістю лісового «активізму» в Карпатському регіоні є належність до політико-бізнесових груп. Очолюють цей екологічний рух звільнені за пияцтво, крадіжки та вбивство червонокнижних тварин лісівники, які представляються ЗМІ та іноземним організаціям, як природоохоронці. Раніше вони всім кагалом належали до «Партії Регіонів», потім майже всі перейшли під крило партії «Укроп», який контролює власник курорту Буковель Олександр Шевченко, донедавна бізнес-партнер мільярдера Ігоря Коломойського, який, в свою чергу, є колишнім партнером нинішнього президента.
Вже кілька років група псевдоактивістів під парасолькою «Укропу» тероризує лісові господарства Карпат, вимагаючи від працівників лісгоспів скидатися на підтримку партії. Деякі з найбільш нахабних,  як депутат місцевої райради Кокіш-Мельник, не соромляться звертатися до керівників лісових господарств, майстрів лісу, щоб ті оплачували навчання їм та їхнім  дітям у Львівському лісотехнічному університеті.
Члени партії «Укроп» в Закарпатській області Фіцай, Шелемба , Кокіш-Мельник, Дочинець, Войтенко будують своє політичне майбутнє на критиці лісової галузі Тячівського та Рахівського районів і називають себе довіреними особами кандидата в президенти Олександра Шевченка.

Однак, попри всі спроби цих, не просто звільнених,  а за серйозні порушення закону, лісівників  звинуватити керівництво лісгоспів, ані поліція, ані прокуратура не виявили правопорушень у діяльності нинішнього керівництва лісгоспів області.
Всі описані «активістами» схеми розкрадання були розроблені ними самими, а дехто з них навіть носить в області почесний титул «чорного лісоруба». Наприклад, Шелемба є колишнім директором Тячівського «Агролісу», який незаконно вирубав багато гектарів лісу та дубових насаджень, не сплачуючи податків та заробітної плати працівникам. За ці шахрайства та розкрадання він був звільнений з посади, щодо нього було порушено багато кримінальних справ, які, до речі, чомусь так і не розслідуються правоохоронними органами.
Так,  пан Шелемба був тричі притягнутий до суду за розкрадання майна, але йому вдавалося виходити сухим із води і продовжувати свою «активістську» роботу проти керівництва лісового господарства області.
Звичайно, сам Шелемба заперечує факт засудження, але  копії докумертів з вироками суду від 2011, 2012 та 2014 років промовисто свідчать про злочини.
 У судових рішеннях йдеться про факти, які доводять  вину підсудного щодо несплати заробітної плати трудовому колективу (понад 150 людей) з січня по серпень 2011 року. Частину невиплачених грошей в сумі майже 100 тисяч гривень він привласнив собі, оформлюючи неіснуючі контракти на закупівлю бензину та запчастин,  завдавши цим великої шкоди лісовому підприємству.
Попри наявні докази та визнання провини, суд так і не відправив злодія під варту. Спочатку суд амністував його через виховання неповнолітньої дитини, пізніше зняв звинувачення внаслідок часткової виплати заборгованих зарплат. Втретє  суд вирішив віддати Шелембу на поруки трудового колективу невідомого підприємця. Цікаво, що підсудний  повністю визнав свою провину, висловив каяття та намір виправитися.
Як виявилося пізніше, всі сльози каяття Шелемби —  звичайнісінька брехня  з метою  уникнути покарання. Таким чином, пан перетворюється з підсудного-крадія на активіста,  очолює і влаштовує справжній терор місцевим лісогосподарствам, вимагаючи в них гроші за лояльність. Природоохоронців, які його не підтримали, він вирішив залякати.
Так, він погрожував активісту ГО «Доста Закарпаття» Євгену Чорнею, що перетворить його на інваліда, оскільки той засумнівався, як колишній крадій лісу може стати його захисником. Чорней записав розмову і подав заяву в поліцію, але віз і нині там.
Представник «Доста Закарпаття» вважає, що Шелемба займається перевезенням нелегальних мігрантів до Європи, а також незаконною торгівлею яворами, про що сам екс-лісівник зізнався під час однієї з погроз.
Інші «активісти», які також прославилися своїми кримінальними злочинами, були притягнені до відповідальності, але правоохоронці швидко відпустили їх через протекцію згори.
Рекет під видом екології
Звільнені за зловживання, вже колишні лісівники утворили в Тячівському та Рахівському районах ціле угрупування, яке з допомогою місцевих корупціонерів розпочало боротьбу за захоплення лісів Закарпаття.
Очолює цей рух Василь Пукман, директор місцевого лісгоспу та колишній заступник голови Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, звільнений за масову вирубку здорових дерев.  Для цього він використовує для провокацій різноманітних псевдоактивістів, наприклад, вищезгаданого Кокіш-Мельника, також колишнього лісника, звільненого за розкрадання лісу. Серед його шісток також ціла купа кримінальних елементів, яка колись мала причетність до лісової справи. На жаль, подібне очищення лісового господарства не сподобалось місцевим політичним елітам, які планують ліквідувати всі державні лісгоспи, приватизувати ліси та контролювати ринки контрабанди деревини.
На деякий час вони затихли, однак після парламентських виборів угрупування «звільнених лісівників» може піти у наступ з метою  дискредитації державних лісогосподарств Закарпаття.
Перший постріл, щоправда, вже зроблено. Після робочого візиту президента Зеленського до Ужгороду правоохоронці вирішили в черговий раз завітати до лісогосподарств із старими справами, які вже давно розвалюються, ще на етапі слідства. Мова йде про справу, порушену ще в 2016 році про  збитки, завдані державі. За 2 роки поліція так і не довела факт завданих збитків чи шкоди під час продажу лісу.
“Якщо є виписаний лісорубний квиток, вирубка дійсна, деревина з даної лісосіки вся пішла на лісгосп. Лісгосп відпустив, кошти всі спрямовані на лісгосп… Сплачена певна плата, сплачені всі податки, сплачена заробітна плата. То які тут збитки будуть?” — зазначають лісівники господарств.
Водночас, поліція та прокуратура не помічають дивні вантажівки, які везуть ліс без жодних документів. Подібними фурами забиті всі дороги області. Не помічають їх  і такі «еко-активісти», адже подібні вантажі – справа рук їхніх патронів.
Журналісти прослідкували за однією з фур, яка розвантажувалася саме під час візиту пана Зеленського, коли той давав прочухана місцевим митникам. Спочатку машина з лісом розвантажилась у приміському до Ужгорода селі Барвінок, в одному з відпочинкових комплексів, який пов’язують з родиною колишнього головного регіонала Закарпаття Олександра Ледиди. Камери зафіксували як вантажівка привезла деревину на лісозаготівлю, що належить депутату від партії «Відродження» Мирону Помпелю, який «прославився» тим, що стріляв в сторону опонентів на заправці під час розбірок щодо продажу лісу.  Звинувачують місцевого «князя» лісу ще в одній стрілянині. Зі слів дописувачів, Мирон Помпель нібито застрелив одному з місцевих мешканців домашнього улюбленця — собаку. Місцеве видання припускає, що регіонал був п’яний та вбив невинну тварину з хуліганських мотивів. Більш того, стверджується, що пан Помпіль погрожував господарю-ліснику.
Звісно, пану Помпелю не сподобалось, що ним зацікавились журналісти і він організував таран транспортного засобу розслідувачів, журналісти змушені були тікати, аби врятувати своє життя.
Цікаво, що правоохоронці знову не помітили грубого порушення закону і на дива цього князька дивляться крізь пальці.
Останніми роками на Закарпатті сформувалось корупційне кубло чиновників-силовиків-прокурорів-депутатів, які мають між собою тісні родинні зв’язки і покривають один одного. Тому лісогосподарства, які працюють легально, є червоною ганчіркою для цього угрупування, через те інформаційний бруд на лісівників незабаром знову польється тоннами, з надією на те, що новий президент та парламент,  не розібравшись, будуть знову звинувачувати лісові господарства, замість покарання реальних злочинців.
Діяльність псевдоактивістів, які прикриваються партійними квитками чи назвами міжнародних природоохоронних організацій, напевно, буде ключовою в інформаційному наступі лісової мафії. І новій владі потрібно дуже ретельно вивчити реальні корупційні потоки, які ширяться регіоном, а не рубати проблему з плеча. Бо з водою можна виплеснути і дитину. Чи ненайвлучніше в останніх публікаціях цю проблему окреслив еколог Генріх Розман.
“На Закарпатті найбільш поширеними екологічними темами є забруднення річок, будівництво міні-ГЕС, утилізація сміття та неконтрольована вирубка лісів. І що цікаво, всі ці теми жваво висвітлюються пресою, а ще більше обговорюються в соцмережах. Але, останнім часом, ми стали свідками не так фахового обговорення екологічних проблем, як подеколи огульного критиканства. Критиканства без об‘єктивності. Без аналізу та пропозицій вирішення проблеми. І тепер перед фахівцями постала проблема не лише проштовхування ідей, але й боротьби з псевдоактивізмом, який, однозначно, шкодить і здоровому екологічному руху, і захисту екології загалом…
Псевдоактивізм, як явище, поширюється, бо це найлегший шлях здобуття популярності шляхом критиканства. Я вдячний журналістам, які почали викривати псевдоактивістів і навіть не лінуються розслідувати причини активності псевдоактивістів. Була низка матеріалів у пресі, які викрили псевдоактивістів Годю, Шелембу, Янчика, Кокіш-Мельника, Дочинця та інших, які мають власні прагматичні інтереси. Було розкрито і схеми руху псевдрактивістів, які свого часу мали посади в лісогосподарстві, були вигнані звідти через законодавчі порушення, і наразі займаються реваншизмом. І всі критиканські потуги таких псевдоактивістів лише шкодять розвитку галузі, нівелюють справжній громадський рух та й навіть шкодять іміджу області”.
Коментарі
Loading...