Медові війни: Чому медова галузь стрімко падає?

В Україні нині налічується майже 400 тис. пасічників.  2017 року вітчизняна медова галузь  перможно увійшла в трійку світових лідерів-експортерів меду. Проте, наступний рік виявився  для бджолярів і стресовим, і кризовим, а успіх не вдалося повторити, пише Ресурс.

Що зробити, аби український мед знову став конкурентоспроможним на світовому ринку,  привернути інвестиції у галузь, убезпечитися від фінансових втрат – аналізує Бізнес.

Поточного року медова галузь опинилася на межі глибокої кризи. Цікаво, що підвалини спаду були закладені ще минулого року, коли Україна експортувала рекордний обсяг меду — майже 67 тис.т.

Це — третя позиція в рейтингу “топових” країн-експортерів. Перше місце посів майже недосяжний Китай, друге — Аргентина, до якої ми наблизилися майже впритул. За Україною з великим відривом йде В’єтнам.  Але це — показники 2017 р. Цьогоріч ситуація радикально змінилася. Обсяги експорту скоротилися на третину! За даними Державної фіскальної служби, впродовж січня — листопада було експортовано менше 42 тис.т, що на 32,4% менше за показник аналогічного періоду минулого року. Скорочення відбувалося на тлі зниження експортної ціни впродовж календарного року. За січень — листопад середньозважена ціна зменшилась на 17,5% — до $1,88 за 1 кг. Хоча в цілому протягом року вона збереглася на рівні $2 за 1 кг.

fd1

Цінові гойдалки

Ситуація, що склалася, має усі ознаки “бульбашки”, що луснула внаслідок штучного перегріву ринку. Коли за декілька років кількість компаній — експортерів меду збільшилась у рази і досягла майже 80, їм стало тісно, почався демпінг як по відношенню до закордонних контрагентів, так і на внутрішньому ринку під час закупівлі меду у виробників (пасічників). Це при тому, що ринок залишався достатньо концентрованим, навіть мав ознаки монополії: Топ-10 гравців контролюють майже 75% його обсягів. Восени 2017 р. стрибки закупівельної ціни на мед, що зросла з 35 грн/кг у серпні до 50 грн/кг і більше у листопаді, призвели до зниження маржі експортерів до нуля. Ще гірше те, що цінова гонка послала цікавий сигнал пасічникам. Вони зрозуміли, що, притримавши мед кілька місяців, можуть розраховувати на значно вищу ціну. Крім того, у пасічницькому середовищі сформувався хибний орієнтир — $2 за 1 кг, або хоча б 50 грн/кг. Дарма, що такою була ціна експортна, а переробник (експортер) також несе свої витрати. Через брак комунікацій (інформації) та специфічний менталітет бджолярі не вірили, що експортери працюють собі у збиток. Мовляв, раз дають таку ціну — значить, можуть! Експортери ж запевняли, що змушені були виконати укладені контракти будь-що, оскільки невиконання зобов’язань загрожує втратою ринку. А це набагато гірший наслідок, ніж відсутність заробітку. Бездумна цінова гонка була першим прорахунком медових трейдерів!

Гудбай, Америка?

Далі втрутилися ринкові фактори. З досі незрозумілих причин на початку року Україна майже повністю втратила ринок США, куди експортувала близько 30% віт­чизняного меду. Причому саме Штати зазвичай “драйвили” ринок у першій половині року, тоді як головний покупець, Європа, починала масові закупівлі лише восени. Найімовірнішою причиною втрати ринку США є проблеми з вітчизняним “антипіратським” законодавством. Наприкінці 2017 р. з Вашингтону почали надходити сигнали про скасування пільгового імпорту з України через недостатній захист інтелектуальної власності. Під загрозою опинився саме мед, оскільки був найпопулярнішим продуктом харчування, що експортується з України до США. Вітчизняні відомства — Мінекономрозвитку та Мін­агрополітики — не коментували ситуацію по суті. Дуже ймовірно, що, знаючи про загрозу обкладення митом українського меду, американські імпортери просто взяли паузу й не укладали нових контрактів. У підсумку на ринку США нас потіснили Індія та В’єтнам, різко наростивши поставки свого дешевого меду. До речі, навесні санкції таки були запроваджені, але натуральний мед під них не потрапив. Статистика свідчить, що вітчизняний експорт меду до США відновився лише у другому півріччі. Штати почали купувати невеликі обсяги, характерні для цього періоду.

Результат пошуку зображень за запитом "бджолосімї"

Тим часом цього року пасічники стикнулися з небаченими досі потравами бджіл внаслідок використання пестицидів аграріями. Бджоли гинули майже в усіх областях. Лише за офіційною статистикою Держпродспоживслужби, загинуло майже 13 тис. бджолосімей. Спілка пасічників України (СПасУ) оцінює втрати у 45 тис. бджолосімей. У грошовому еквіваленті йдеться про збиток у понад 130 млн грн. Але реальні втрати можуть бути й більшими. А це — недоотриманий мед та підвищення його собівартості. Пасічників так стривожив стан справ у галузі, що на початку жовтня цього року вони вперше в історії зібралися на мітинг під Кабміном. Отже, умови аж ніяк не сприяли доброму медовому “врожаю” поточного року.df2

Фатальний “договірняк”?

На цьому тлі в липні під час чергових зборів Української асоціації експортерів та переробників меду (UAHEP, об’єднує понад 80% учасників ринку) було досягнуто домовленості про індикативну ціну на закупку меду нового врожаю у 28 грн/кг. Це був другий стратегічний прорахунок трейдерів. Пасічники, які мріяли отримати по 50 грн/кг, були психологічно не готові сприйняти такий “індикатив”, навіть в якості стартової ціни. Це було як холодний душ, як сніг на голову. Не дивно, що у серпні заготівля меду майже повністю зупинилася. Притримати мед вирішили навіть пасічники, які зазвичай здавали його “з-під медогонки”, — такою нереальною (заниженою) сприймалася запропонована ціна. Паралельно у пасічницькій спільноті наростало обурення такими зухвалими діями трейдерів. Градус протистояння зростав. Експортери, які майже нічого не заробили, за підсумками 2017 р. сформували індикативну ціну, заклавши бажану маржу та виходячи з ціни контрактів, що також значно знизилася. “На початку сезону-2018, тобто у липні-серпні, на світовій медовій арені, як у Європі, так й у США, сформувались великі перехідні залишки, що призвело до падіння попиту на український мед, — запевняв Вадим Паньковський, директор UAHEP. — Відповідно, покупці української продукції почали пропонувати значно нижчу ціну на мед, аніж це було раніше. Якщо на початку 2018 р. експортна ціна складала близько €2 за 1 кг, то у липні-серпні — вже €1,4”. Ці коментарі керівник одного з найбільших та найдосвідченіших експортерів — компанії “Бартнік” — дав у другій половині вересня, після стрімкого зростання закупівельної ціни. На тлі бойкоту пасічників у серпні закупівельна ціна потроху зростала разом з валютним курсом, навіть трохи швидше. В осінь ринок увійшов із ціною у 30-35 грн/кг. Прорив стався у перших числах вересня, коли деякі заготівельники стрімко підвищили ціну до 40 грн/кг. За чутками, не витримали нерви в одного з великих експортерів, який почав закуповувати під додаткову безмитну квоту для ЄС, що діє з 1 жовтня. Почалося чергове цінове ралі, не таке масштабне, як минулого року, але з тим же результатом. Пасічники домоглися зростання вартості продукту до рівня, за яким експортери знову “на нулях”. Але навіть ціна у 40 грн/кг не спровокувала масової здачі меду пасічниками, які чекають омріяних 50 грн/кг. Зазвичай скритні експортери почали розкривати карти.

Гра на роздягання

У мережі почали з’являтися матеріали, що розкривають економіку експортерів, наприклад, калькуляція собівартості закупівлі та підготовки меду до експорту, що складає 13-­14 грн/кг; копії контрактів із ціною €1,55 за 1 кг тощо. Розкривши власні карти, переробники (експортери) резонно забажали з’ясувати собівартість виробництва меду. Вже згаданий Вадим Паньковський зазначав, що на “ефективній” пасіці собівартість виробництва меду наразі не перевищує €0,5-0,7 за 1 кг, тобто складає всього 16-22 грн/кг! Варто зауважити, що собівартість виробництва меду об’єктивно набагато складніше підрахувати, аніж собівартість його переробки. До того ж пасічники не є фахівцями в бухгалтерських питаннях. На відміну від переробників, що мають плюс-мінус однакову собівартість, у пасічників вона може відрізнятися радикально. Цей показник залежить від масштабів виробництва, рівня його механізації, використання найманої праці тощо. Найчастіше у вітчизняних реаліях ідеться про мінімальну механізацію й відсутність найманої праці. Тому, мабуть, основна стаття собівартості — це зарплата, яку бажає отримувати пасічник-власник за свою нелегку фізичну та розумову (бджільництво потребує відповідної кваліфікації) працю. Для кочових (пересувних) пасік чимала витратна стаття — пальне, що постійно дорожчає. У будь-якому випадку більшість пасічників не рахують собівартість меду так, як належить. У кращому випадку, підраховують економіку вже постфактум касовим методом: виручка мінус прямі витрати.

df3В середині листопада у передмісті Києва відбулася перша історична зустріч пасічників з експортерами. Організатором “круглого столу” виступила харчова компанія “Асканія-Пак”, яка почала займатися експортом меду лише три роки тому і за цей короткий термін вже стала одним з провідних експортерів. Крім “Асканії” були власники трьох інших провідних експортерів. Колишній чиновник управління Нацбанку у Миколаївській області, а нині пасічник та галузевий функціонер Андрій Галдін задекларував собівартість меду на власній пасіці, яка налічує 100 бджолосімей, у 25,4 грн/кг. Але тут же нарахував “додану вартість”, до якої включив прибуток, фонд відшкодування збитків тощо, і вийшло, що закупівельна ці­на меду “має бути” 54,4 грн/кг!

Результат пошуку зображень за запитом "ложка дьогтю"

Керівник і власник компанії “Український мед” (м.Волноваха) Олександр Пруцький закликав пасічників “не накручувати” і оголосив власну “версію” собівартості — 26-27 грн/кг. Він визнав помилку експортерів “у бездумному підвищенні ціни” восени 2017 р., припустив, що, можливо, варто було жорсткіше захищати ціну в перемовинах з імпортерами. Але тут же зазначив слабкість позицій молодих вітчизняних експортерів у перемовинах із досвідченими європейцями. Пан Пруцький резонно підкреслив, що великі обсяги сировини не можна продавати за високою ціною і закликав пасічників “ужатися”. “Не ужмемося — програємо, повернемося до річного експорту в 10-15 тис.т”, — резюмував бізнесмен. Це, до речі, відповідь пасічникам на питання, чому в сусідніх Молдові та Білорусі, які ледь виробляють по кілька тисяч тонн меду на рік, його скуповують відносно дорого — по $2-2,5 за 1 кг.

Якісний та дешевий

Але водночас доводиться з прикрістю констатувати, що вітчизняний мед — один із найдешевших у світі. За даними FAO (ООН), торік дешевше за наш був лише мед з В’єтнаму. Навіть Китай та Індія правили за свій мед дорожче, не кажучи вже про Аргентину… Тому звинувачення пасічників на адресу експортерів про “невміння продавати мед” також є обґрунтованим. Інша річ, що демпінг є неминучим, коли на ринку так багато гравців. Нинішня криза має прорідити ряди трейдерів! Звичайно, напрошується питання, а чому експортери продають сировину замість готової продукції з високою доданою вартістю. Тим більше що провідні експортери (ті ж “Асканія-Пак”, “Бартнік”) мають власну “фасовку”. Проте вони запевняють, що наразі пробитися на закордонні ринки зі значними обсягами фасованої продукції просто нереально. По-перше, тамтешні гравці не пустять, по-друге, бренда “Український мед” немає, по-третє, наш основний мед — соняшниковий — за своїми якостями не дуже підходить для брендингу. Один з головних недоліків — швидка кристалізація, навіть після пастеризації. Тоді як тамтешні споживачі надають перевагу рідкому продукту. Ігор Ліскі, співвласник амбітної компанії “Біхайв”, яка нещодавно з’явилася на медовому ринку і ставить за мету експорт саме фасованого меду, підтверджує, що просувати готовий продукт за кордоном дуже складно, особливо на нові ринки. “Іде важко, але ми не опускаємо руки, бо інвестували у цей бізнес чимало коштів та часу. Я, наприклад, не займався так щільно жодним проектом, як цим”, — зазначив бізнесмен.

Результат пошуку зображень за запитом "бджолосімї"За різними оцінками, 2018 р. в Україні від потрав загинуло 13 – 45 тис. бджолосімей

Як бути

Загалом експортери під час зустрічі готували пасічників до низької ціни на мед, як мінімум, у найближчі два роки.

По-перше, на ринок тиснутимуть великі перехідні залишки меду в Україні, що, за оцінками експортерів, складатимуть 30-50 тис.т!

По-друге, експортери зізнаються, що деякі контракти таки були зірвані, що даватиметься взнаки у подальшій співпраці з імпортерами. Принаймні, під час зустрічі пасічників запевнили, що зростання ціни не буде. Дійсно, наприкінці листопада — початку грудня закупівельна ціна почала знижуватися — з 40 грн/кг до 35-38 грн/кг. Пасічники здавати більше не стали та й експортерам мед вже непотрібний, тим більше дорогий, бо “нових контрактів нема”… Чимало переробників були вимушені тимчасово закрити виробництво, а пасічники продовжують сидіти на бідонах із медом, мріючи про закупівельну ціну у $2 за 1 кг. Позиція — ірраціональна, не бізнесова, тим більше що мед з часом насправді таки псується. Але такі вже реалії галузі.

Керівник медового напрямку “Асканії-Пак” Віктор Іванченко зауважує, що 60% меду його компанія закуповує в аматорів, які тримають до 50 бджолосімей і здають до 2 т меду. Натомість професійні та напівпрофесійні пасіки, що налічують від 100 бджолосімей, здають лише 13% загального обсягу. Наслідком домінування такого “аматорства” у бджільництві і є нераціональна поведінка. Аматори зазвичай мають основну роботу і можуть дозволити собі тримати мед. Найвразливішими до поточної ситуації є середні пасіки, що утримують 50-100 бджолосімей і здають до 5 т меду. Їхня частка у загальному медовому валі становить 27%. Очевидно, що тепер виручки від подібних пасік не вистачатиме на життя. Доведеться укрупнюватися, механізуватися тощо. Але де взяти на це кошти? Це ключове питання, що вже постає перед галуззю. Значно знизити собівартість можна лише за рахунок масштабу, а масштаб потребує механізації! Для довідки: імпортна автоматична лінія для відкачування меду коштує від €20 тис.

Резерви зниження собівартості є й в оптимізації логістичного ланцюжка, який проходить мед від конкретного пасічника до експортера. За даними Віктора Іванченка, середня партія меду від одного пасічника складає лише 900 кг. Тобто для формування стандартного експортного лота (близько 20 т) потрібно в середньому 22 партії. А це — 22 вхідних аналізи, різна нестандартна тара, яку треба повернути пасічникам, відстань, яку треба подолати, щоб зібрати цей мед по селах. Очевидно, що здешевити процес можна, збираючи великі партії меду в стандартній тарі (харчова бочка на 200 л) в одному місці. Проте на практиці існуюча цінова “вилка” не дуже стимулює пасічників до об’єднань. За великий тоннаж зазвичай дають ціну, вищу на 1-1,5 грн/кг порівняно з ціною мінімальної партії у 300-500 кг. Останнім часом набула поширення практика, коли пасічники, аби не прогадати з ціною, здають мед порціями, наприклад, по одній бочці на місяць…

 

 

Коментарі
Loading...