На осушеному дні Аральського моря хочуть виростити ліс

Тільки лісові насадження здатні своїм корінням скріпити ґрунти осушенного дна і запобігти виникненню дефляційних процесів. Вчені вважають, що знайдуться добровольці, які зроблять грошовий внесок у проведення лісомеліоративних робіт на осушеному дні Аральського моря.

На реалізацію програми дій з охорони навколишнього середовища уряд Узбекистану планує  витратити 89,39 млрд сумів, 1635,55 млн доларів і 57,63 млн євро. У цій програмі важливим пунктом є екологічне оздоровлення Приаралля.

Кладбище кораблей на Аральском море
фото Дениса Французова

На думку групи вчених з Казахстану і Узбекистану, на сьогоднішній день площа осушенного дна становить близько 6 млн га. Ці землі непридатні для ведення сільського господарства, так як вони позбавлені гумусу, сильно засолені і мають високий рівень залягання солоних ґрунтових вод. Переміщення шкідливих солей з осушеного дна загрожує екологічною катастрофою Центральної Азії і, в першу чергу, Узбекистану і Казахстану, повідомляє Lenta.ua

Аральська пустеля є промовистим свідком вини людини у її виникненні.

У 60-х роках ХХ століття Аральське море було четвертим за розмірами озером у світі. Його площа становила 50 тис. км2, довжина з півночі на південь – 426 км, ширина із заходу на схід – 284 км, а максимальна глибина – 68 м.

Проте, саме у цей час розпочинається його катастрофічне висихання, що безпосередньо було спричинено господарською діяльністю людини – будівництвом масштабних зрошувальних систем у степах Казахстану й Узбекистану.

Арал – це солоне озеро-море, тому його вода не годилась для поливу. Море живилось із двох основних річок: Амудар’ї та Сирдар’ї, саме із них було вирішено проводити забір води для поливу колгоспних угідь.

Надмірний забір води для поливу сільськогосподарських угідь перетворив четверте в світі за величиною озеро-море на неплідну пустелю. Те, що відбувається з Аральським морем – справжня екологічна катастрофа.

У 1960-му році обсяг води, що відбирався із річок для поливу, складав 60 км3 у рік, а до 1990-го року – уже 120 км3! Відсутність річкового стоку порушила водний баланс Аральського моря – об’єм води, який випаровувався із його поверхні, не поповнювався новою.

Швидкість обміління моря зростала у проґресії від 20 см у 1960-х до 90 см за рік у 1980 роках. До 1989 року Арал втратив близько 1000 км3 води! Тоді ж і розпався на два озера: північне – Малий Арал, та південне – Великий Арал. На початок 2000-х років рівень води у Аралі знизився уже на 22 м від початкового, і становив 31 м!

Пересихання катастрофічно відобразилось на місцевому кліматі та природних екосистемах. Водний басейн пом’якшував континентальний клімат регіону, а його пересихання призвело до того, що літо у колишній акваторії Аралу стало більш спекотним і сухим, а зими холоднішими, малосніжними і тривалішими.

Разом з пересиханням почали зникати цілі екосистеми. Перш за все, очеретяні і чагарникові  болота, а з ними вся фауна – водоплавні птахи, риба…

Результат пошуку зображень за запитом "Аральське море"

Нині  це найсухіше місце в усій Середній Азії. Земля вкрита товстим шаром кристалізованої солі, води обмаль,  лютують пилові бурі. Це місце нині зазивають Аралкум – Аральська пустеля, а колись тут хлюпалось Аральське море…

Результат пошуку зображень за запитом "Аралкум"
фото geosfera.org

 

Коментарі
Loading...