ПІСЛЯ БУРШТИНУ

0 35

Як повернути ліс на знищену землю?

Наша країна не може похвалитися ані багатими нафтовими родовищами, ані золотими копальнями. Попри це, чергова «лихоманка» не минула й українців – тільки не золота, і не нафтова, а бурштинова. Янтар, який наші романтичні предки називали «сльозами моря», давно вже не шукають на лінії балтійського прибою: його досить прозаїчно, в промислових обсягах витягують з поліських надр.  Здебільшого нелегально.

Довгі роки – з 2014-го по 2018-й – держава не могла взяти під контроль нелегальний видобуток бурштину на українському Поліссі. Було, здається, усе: і масові бійки незаконних старателів з Національною гвардією, і корупційні скандали, і гучні арешти. Врешті-решт, коли пристрасті трохи вгамувалися, настав час роздивитися та подумати: як тепер повернути Полісся до його первинного стану, залікувати поранену землю й запобігти подібним проблемам у майбутньому? А відновлювати доведеться багато, бо  завдана шкода  чимала.

В цьому, власне, переконався відомий український лісівник та науковець, професор кафедри дендрології та лісової селекції Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Ковалевський.  Він з робочою групою відвідав ділянки незаконного видобутку бурштину на Волині та поділився з нами своїми  думками щодо майбутньої рекультивації ушкоджених ділянок лісу.

– Сергію Борисовичу, яку саме частину Волині Ви відвідали?

– Я був там, де бурштин видобували у 2014-2015 роках: на території Білокоровицького та Олевського лісгоспів. Ситуація на цих ділянках принципово різна. Що стосується Олевського родовища – там бурштин залягає на глибині від метра до чотирьох, тому нелегальні видобувачі банально копали колодязі у ґрунті й виймали янтар вручну. Щоб відновити лісовий покрив на цій території, потрібно лише засипати ті ями, розрівняти землю та засіяти деревами, або висадити саджанці. Можна значно спростити та здешевити процес, якщо використовувати, наприклад, дрон-квадрокоптер зі спеціальними контейнерами з насінням. А от у Білокоровичах ситуація набагато складніша.

– Чому?

– Бо там глибина залягання напівдорогоцінного каміння сягає восьми-десяти метрів. Тому для його видобутку використовувався зовсім інший метод – так званий гідравлічний. Технологія нескладна, але дуже руйнівна для довкілля: в землю встромляють труби й шланги, з допомогою потужних помп закачують велику кількість води (якщо води поблизу немає – риють канали, іноді до п’яти кілометрів завдовжки), бурштин спливає на поверхню, а навколо лишається… Коли відповідальні особи кажуть, що після нелегальних бурштинокопачів залишився «місячний пейзаж» – вони щось подібне й мають на увазі. Тепер, коли в Білокоровичах вже два роки не ведуть ніяких робіт, місцеві лісівники почали часткову рекультивацію. Зокрема, намагалися вирівняти територію за допомогою бульдозерів. Але цього, звісно, замало.

– Бо треба ще відновлювати лісові насадження?

– Саме так. Й тут ми стикнулися із несподіваною проблемою. Після видобутку бурштину таким варварським методом, як у Білокоровичах, лишається досить глибокий котлован, наповнений пульпою, напіврідкою масою, що нагадує трясовину. Необережний крок може коштувати життя: ця трясовина засмоктує, а глибина котловану – до восьми метрів. Відомо про нелегальних старателів, що потонули у такому штучному «болоті». До того ж тут нічого не росте. Зовсім нічого. По-перше, щоб підвести до місця видобутку воду, копачі-нелегали, нагадаю, рили канали до п’яти кілометрів завдовжки. Там, де пройшли такі канали, ґрунт став заболоченим, був порушений гідрологічний баланс. Щоб відновити рослинний покрив у таких місцях, треба, насамперед, дочекатись, поки рівень ґрунтових вод спаде до природного.  Швидкість цього процесу залежить, в тому числі, й від погодних умов: коли йдуть численні опади, ґрунтові води повільно знижують свій рівень, а коли настає літня посуха – навпаки. Але це, як виявилось, ще не все. Як я вже казав, у 2016-2017 роках на території Білокоровицького лісгоспу ніхто не видобував бурштин. Але на місці колишнього видобутку за два роки (!) не з’явилося жодної рослини – навіть бур’яну. Поруч, там, де просто були знищені дерева, вже є природній самосів: береза, осика, подекуди – сосна. А тут – нічогісінько. Ми взяли проби, й побачили: на тих ділянках, де рослинність поновлюється сама, кислотність ґрунту, приблизно, 5,6 , а там, де видобували бурштин – 1,5 і менше. До лісових ділянок заходить вода з торфовищ – й ґрунт стає кислотним.

– І що з цим можна зробити?

– Взагалі у таких випадках застосовують вапнування: до ґрунту заводиться вапняк, це дозволяє зменшити кислотність та наблизити землю до природного стану. Можна, звичайно, висадити інші рослини, які добре ростуть на кислих ґрунтах. Але зараз в Україні немає природних рослин, які можна було б вирощувати на землі з такою високою кислотністю. Поки що обговорюють можливість завезти якісь не місцеві види рослин, яким могла б підійти така земля. Але подібні заходи треба вживати з обережністю: не дарма в екологічній угоді з Євросоюзом прямо говориться: роблячи рекультивацію ґрунту, треба віддавати перевагу, насамперед, місцевим, аборигенним видам. Бо важко сказати, як поведе себе у незвичних умовах незнайомий вид. Як приклад неоднозначної акліматизації можна згадати ясенелистий або чорний клен, який зазвичай росте у Північній Америці, а після того, як його стали висаджувати в Україні, почав агресивно витісняти місцеві види дерев.

– Ще у листопаді 2016 року була прийнята державна програма з рекультивації лісів, що постраждали від незаконного видобутку бурштину. Ці обов’язки поклали на Державне агентство з лісових ресурсів. Як Ви оцінили б цей документ?

– Програма, взагалі, непогана й доволі реалістична, одна проблема – поки що вона не виконується. Бо бракує фінансування. А воно необхідне, й чимале. Треба знайти техніку. Можливо – спеціальне приладдя для осушення, якщо ґрунтові води спадатимуть надто повільно. Можливо, доведеться робити вапнування – це додаткові витрати. А ще є підготовка саджанців. На території Олевського родовища було знищено понад 27 гектарів лісу, у Білокоровицькому – вже понад 50, а загальна площа ушкоджень сягнула 300 гектарів. Це вже не зважаючи на час: було знищено 60-70-річні дерева, й навіть, для того, щоб просто виросла лісова ділянка, потрібно щонайменше 10 років. Лісівники готові приступити до виконання урядової програми –  потрібні ресурси.

– Тобто вся проблема – у фінансуванні?

– Не лише в цьому. Якщо питання видобутку бурштину не буде вирішене на державному рівні, копачі-нелегали можуть повернутись у будь-який момент, і тоді всі зусилля з рекультивації лісів виявляться марними. Бо нікуди не зникли ті соціальні й економічні фактори, які спричинили бум незаконного видобування. По-перше, це попит на янтар, що значно виріс за останні роки – відповідно зросла й ціна. Старожили на Волині згадують, що 30-40 років тому використовували напівдорогоцінне каміння, щоб розпалювати піч, а тепер кілограм високоякісного бурштину на чорному ринку коштує декілька тисяч доларів. Наприклад, у Китаї щороку купують величезну кількість бурштину, бо в цій країні він є  «сонячним каменем», потужним талісманом. По-друге, є  соціальний чинник. На Поліссі важко знайти роботу, особливо у сільській місцевості  – а зовсім поруч лежить цінний камінь, який коштує великих грошей. Будь-хто оцінить можливість заробити. Тим більше, що на сьогодні видобуто менше третини українського бурштину – а понад 70% його природних запасів лишаються в землі.

– І як здолати цю проблему?

– Лише шляхом законодавчого регулювання. Ми маємо взяти на озброєння досвід інших країн, де була схожа проблема: Фінляндії, Канади тощо. Держава має видавати приватному бізнесу ліцензії на видобуток корисних копалин, в яких будуть прописані умови, зокрема, відшкодування збитків державі, порядок використання зрубаних дерев (переважно – безвідходний), обов’язкового збереження ґрунту (зрізати верхній шар, потім повернути на місце), процес рекультивації за кошти підприємця… У розвинених країнах всі ці умови виконуються, й видобуток корисних копалин  приносить там неабиякий прибуток. Якби такі правила діяли, у виграші були б усі: і місцеві мешканці, в яких з’явилася  робота, і підприємці, і держава.

Коментарі
Loading...