Роздування нацпарків призвело до протистояння. Кому вигідно?

Міністерство екології та природних ресурсів має амбітні плани на цей рік щодо створення нових національних парків та розширення старих. Зокрема, на Прикарпатті планують збільшити територію трьох національних парків за рахунок приєднання земель лісового фонду.

Нові парки – гроші на вітер?

Як повідомляв «Ресурс», на Львівщині, у Турківському районі буде створено національний природний парк «Бойківщина» загальною площею 12 240 га. Як пояснив міністр екології Остап Семерак, національний природний парк створюється з метою збереження унікальних старовікових лісів, розташованих на цих територіях.

У квітні з’явився новий нацпарк «Нобелівський» (Рівненська область). Також у планах міністерства на цей рік створення НПП «Кам’яна Січ» (Херсонська область) та НПП «Кремінські ліси» (Луганська область). Ці ініціативи були підтверджені урядом.

11 квітня Президент підписав 11 указів про розширення існуючих та створення нових національних природних парків.

Замість того, щоб забезпечити безпеку і порядок на території вже діючих НПП, Мінекології чомусь поспішає із фізичним розширенням підвідомчої території. І це при тому, що навіть на існування у нинішньому вигляді паркам конче бракує державного фінансування.

У Міністерстві кажуть, що розширення пов’язано із угодою про асоціацію з Європейським союзом, яка зобов’язує Україну привести частку заповідних територій до середньоєвропейських показників та збільшити її більш, як удвічі. Площа території природно-заповідного в Україні до 2021 року має збільшитися з 6,7% до 15%.

Труднощі управління

З 40-ка установ природно-заповідного фонду, тільки 19 — підпорядковані Міністерству екології, решта — органам виконавчої влади, вищим навчальним закладам, державним науковим організаціям.

Середи них – Міносвіти, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Ці установи готують плани фінансування цих природних зон за залишковим принципом, оскільки життєдіяльність природних парків і заповідників не є пріоритетом міністерств та відомств. Не дивно, що заповідники та нацпарки перебувають у жалюгідному стані.

Відомча підпорядкованість заповідників не дозволяє проводити ефективну фінансову політику. Відсутність єдиного головного розпорядника коштів унеможливлює не тільки фінансування першочергових, пріоритетних проблем у цій галузі, а й ефективного використання цих коштів.

Хто відповість за такий хаос — сказати важко. Відповідно до статті 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за використання природно-заповідного фонду відповідає Міністерство екології і природних ресурсів. Департамент екомережі та природно-заповідного фонду, що входить до структури апарату Мінекології, сьогодні налічує лише 20 осіб (згідно з офіційними даними на сайті відомства) і навряд чи здатен охопити контролем всі українські заповідники.

Розпорошена система державного управління призводить до неефективного фінансування НПП та заповідників, чим користуються браконьєри, які знищують місцеву флору та фауну.

Конфлікти з місцевими

Як показала практика, створення чи розширення парків болісно сприймається місцевими громадами та постійними користувачами земельних ділянок.

Найбільш гострою ситуація є на Івано-Франківщині, де Мінекології схвалило клопотання Українського товариства охорони птахів та видало експертні висновки стосовно розширення територій НПП «Гуцульщина» на 2 690,4 га, НПП «Верховинський» на 11 675,9 та Карпатський НПП – на 25 276,06 га. За допомогою кластерів, які пропонують додати до кожного з трьох національних парків, заплановано утворити східноєвропейський екологічний коридор загальною площею понад 250 км, який з’єднає заповідні території України та Румунії.
Ще майже 12 тис га планується вилучити земель лісового фонду ДП «Верховинське лісове господарство» на території Зеленської та Красниківської сільських рад.

«Наш район на 80% вкритий лісом. Ми в основному живемо за рахунок лісових ресурсів. Наші люди мають можливість використовувати ліс для будівництва і для опалення», – каже заступник голови Верховинської районної ради Іван Маківничук в інтерв’ю Kurs.

За його словами, в селах району і є різні думки щодо використання лісових ресурсів. У селі Голошино люди сказали, що ліс треба використовувати для того, щоб його рубати і він не має іншого використання. Але у селі Зелене і там люди мають іншу думку. Тому що у процесі діяльності Верховинського НПП за використання земель цього року Зеленська сільська рада отримає 2,4 млн гривень. Тим не менш, навіть в цій ситуації селяни розуміють важливість роботи лісгоспів і виступають за компроміс.

«Моє бачення, що національний парк треба розширювати за рахунок лише тих земель лісгоспу, які знаходяться вище 1100 метрів, де заборонена господарська діяльність. Наше село залежне від лісу, створено багато робочих місць, будують хати. Коли всі землі перейдуть до парку, здійснювати рубки головного користування не можна буде. І громада стурбована , що коли всі землі перейдуть у нацпарк, що там не можна буде зрубати діловий ліс», – каже сільський голова Зеленого Володимир Феркаляк.

«Проблема в тому, що люди мали свою землю, і ця земля увійшла до нацпарку. А землі природо-заповідного фонду не можна приватизувати. Люди не можуть оформити документи на ділянки, на яких стоять їхні будинки», – розповідає заступник директора Карпатського НПП Василь Киселюк.
Справжнім конфліктом виявилися стосунки селян із керівництвом НПП «Гуцульщина».
Селяни звинувачували адміністрацію парку і зловживаннях службовим становищем, і в несанкціонованій вирубці лісу, яку здійснювали під виглядом санітарних рубок. Більше того, люди закидали керівництву нацпарку й те, що 343 га природно-заповідного фонду опинилися у приватній власності.

Пістинська сільрада подала запит до районного відділу Держгеокадастру, щоб з’ясувати, чи є на її адміністративній території такий землекористувач як НПП «Гуцульщина», і отримала відповідь: такого користувача немає, офіційними користувачами державних земель лісогосподарського призначення є державне підприємство «Кутський лісгосп» та комунальне «Агроліс».
Вищий господарський суду ухвалив рішення про те, що НПП “Гуцульщина” не є постійним лісокористувачем, зобов’язавши ДП “Кутське лісогосподарство” приступити до господарської діяльності. Відповідне рішення про постійного лісокористувача ухвалив і Кабмін.
Сільська рада Пістиня прийняла рішення призупинити будь-яку господарську діяльність нацпарку на території села та передала ліси, що були в підпорядкуванні «Гуцульщини», під охорону «Кутському лісовому господарству».

Діяльність Міністерства екології із механічного розширення території національних парків відкриває скриню Пандори численних позовів з боку місцевих жителів, а також лісогосподарств, які отримала прави на ці землі набагато раніше, як і право на господарську діяльність. З одного боку, Міністерство всіляко лобіює первинність і недоторканість карпатських лісів, відносячи їх до пралісів. І це притому, що Карпати активно засаджувалися дубами ще за часів Австро-Угорщини і знайти праліси тут не так і просто. З іншого, своїми незграбними діями «екологи» наносять шкоду репутації національних парків, бо під час їхнього створення та розширення чиновники майже не радяться із місцевими жителями.

Читайте: На Львівщині створять національний парк

Не розуміють тутешні і поведінку керівництва карпатських НПП. Приймаючи свої рішення, вони більше орієнтується не на державні інтереси, а на гранти міжнародних природоохоронних організацій.

Так, розширення нацпарків лобіює «Українське товариство охорони птахів», яке з березня 2014 року отримає фінансову підтримку міжнародної природоохоронної організації Франкфуртського зоологічного товариства, реалізуючи проект «Збереження Карпатських пралісів». Організація вже «прославилася» своєю зухвалою поведінкою щодо місцевих лісгоспів та промислів місцевих жителів, забороняючи їм збирання хмизу, рубку старих дерев на дрова і навіть подекуди, збирання грибів та ягід. Це викликало різке незадоволення роботою «грантоїдів» з боку селян.
Поки невідомо, хто хоче розпалити цей конфлікт між лісогосподарствами та місцевими жителями з одного боку, та керівництвом національних парків з іншого. І головне, навіщо це робити?

Коментарі
Loading...