Шкідники та старателі – найбільша загроза для лісів Полісся

0 827

На запитання «Ресурсу» відповів заступник начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Романюк.

Наскільки змінився стан лісів в Україні протягом століть?

Людська діяльність призвела до суттєвих змін. Особливо на стан лісів впливає діяльність інвазійних рослин. Це іноземні види рослин, які мають значну здатність до експансії, і становлять значну загрозу для флори й фауни місцевих екосистем. За останні 180 років інвазійні рослини в лісах Полісся активно знищують інші види рослин в рамках міжвидової конкуренції.

До кленових, до вербових та букових в Україні були ще в’язові ліси, але в Північній Америці такого роду рослин немає. Просто вони там колись були, але мільйон років тому, а потім їх з’їв там грибок. Після великих географічних відкриттів у 15 сторіччі, коли активізувалася торгівля між континентами, з Америки в Європу завезли цей грибок, який почав знищувати в’язові ліси, і вони були повністю зруйновані. Ми цього не пам’ятаємо, тому що у 30-х роках ці види лісів були знищені остаточно аж до Білгородської області. Візьмемо, наприклад, Карпати. Після льодовикового періоду гори Карпат були всі в ялині, але пізніше в цих містах дуб почав витісняти ялину. Протягом останніх століть ця територія була під різними імперіями, і кожна влада намагалася підлаштувати місцеву флору під себе. Приміром, німці активно садили тут дуби. Протягом останніх 200 років люди заселяли найкращі землі, а ті що не змогли заселити, засадили ялиною, і хочеш не хочеш, а вона сохне, бо не витримує протистояння із дубом. Тому потрібно інвестувати багато часу і коштів для того, щоб відновити лісовий баланс. Тут мають працювати спеціалісти, які точно знають, як взаємодіють рослини на тій чи іншій місцевості.

Читайте: Маленький короїд — велике лихо

Яка ситуація з лісовим балансом на Рівненщині?

60% лісів області – це хвойні, в основному, сосна. Перед другою світовою війною лісистість на Поліссі сягала 28%, але наприкінці 40-х років радянська влада поставила завдання збільшити лісистість і вона зросла до 37%. Зростання лісових насаджень часто відбувалося волюнтаристським шляхом, без врахування лісової науки. Через це ми тепер маємо купу проблем із хвойними деревами. Тоді партія сказала – тільки сосна і нічого іншого, бо вона добре йшла на щепу, для потреб деревообробної промисловості, з неї добра дошка. Для боротьби із шкідниками використовували ДДТ, просто мочили саджанці в цю речовину і садили. Але дія ДДТ зберігається приблизно 40 років, після того, як цей час минув, активізуються шкідники, тому ми маємо величезну проблему із всиханням хвойного лісу через цю помилку.

Але найгірша проблема – розповсюдження шкідників і хвороб. Проте в нас є законодавчий парадокс. В нових змінах до санітарних правил прописаний новий час сезону тиші, коли заборонені санітарні рубки. І зараз він збігається із періодом розмноження шкідників і хвороб, які руйнують ліси. Наразі санітарні рубки – це один єдиний шлях розв’язання проблеми. Для мінімізації розповсюдження шкідників необхідна заміна монодеревостану на різноманіття порід. Приміром, на Поліссі могли б домінувати три породи – сосна, береза і дуб. Можна розробляти різні комбінації з дерев, щоб не було монополії певного виду. Наші підприємства якраз працюють над цим, висаджуючи нові дерева і намагаючись зменшити монополію сосни. Сподіваюсь, що наші зусилля зупинять висихання лісу і зменшать втрати від шкідників, що дозволить підняти середній вік деревостанів.

Зараз основною загрозою для лісу є діяльність жука-короїда. Сам по собі жук не такий шкідливий. Він перезимував, похарчувався і полетів, а хвойні запливають живицею і лікують свою кору від пошкоджень. Тобто так сосна і жуки існували мільйони років і не мали горя. Поки не з’явилася оця торгівля між континентами, що стала причиною появи грибка, який може мутувати кожні 1,5 -10 років. Вони і зараз мутують і практично знищили на території Англії ялину. Тому відновити і захистити ліс можна тільки поєднавши роботу науковців і лісівників.

Не секрет, що Рівненщина є полігоном незаконного видобутку бурштину. Як це впливає на стан лісів в області?

Під час масового видобутку бурштину працює велика кількість помп, викидається величезна маса води. Забирається практично весь поверхневий стік і він викидається в річки – Прип’ять, далі в Дніпро і Чорне море. І тут порушується баланс, який вже був порушений в 60-70 роках меліорацією. Практично функції поліських боліт, які вони виконували останні 150-200 років, вони порушені через збільшення сільськогосподарських площ. Бурштин тільки збільшив небезпеку втрати як загального поверхневого стоку, так і запасу води. Полісся є акумулятором води, рослинність тут зберігає вологу і є певним регулятором клімату. Однак цей баланс спочатку порушила меліорація, а потім незаконний видобуток бурштину, який був викликаний складною економічною ситуацією в регіоні. Тому тут вирішення тільки одне – на законодавчому рівні визначити статус бурштину, до якого ресурсу його віднести. Зараз він належить до держресурсу. Після цього треба визначитися із методом легального видобутку. Це може бути старательський чи державний. В будь-якому випадку треба навести лад в цій галузі в і припинити незаконний видобуток.

Як відомо, зараз лісгоспідприємства проводять рекультивацію площ, зруйнованих старателями. Постанова Кабміну дозволяє використати бурштин на цих територіях для фінансування природоохоронних заходів.

Чи запрацював цей механізм?

Відповідно до постанови Кабміну два державних підприємства мають право видобувати бурштин на рекультивованих територіях. Частина коштів від реалізації продукції мала б направлятися на відновлення лісових насаджень. Проблема нині в законодавчому полі. Угоду з ними підписано лише по 411 га площ із 4000. Таким чином, держпідприємства-розробники уклали угоди на розробку лише на 10% , запропонованих лісгоспами територій. Пройти процедуру для того, щоб приступити до роботи, досить складно. Тому вже два роки ця програма співробітництва не може запрацювати. Рекультивація зруйнованих територій відбувається за кошти лісгоспів та невеликих вливань з держбюджету.

Чому охорона лісів проти янтарних браконьєрів виявилася неефективною?

В нас є своя лісова охорона, однак не маємо достатньо людей для боротьби із цими старателями. Лише в області регулярно працює декілька тисяч старателів, а лісової охорони на півночі всього приблизно 600 осіб. І за цими людьми закріплені свої об’єкти. У нас кожен лісівник відповідає за певну ділянку площі, і навіть, якщо зібрати всю лісову охорону області – 1000 людей і кинути на певну ділянку, це означатиме, що інші ділянки виявляться беззахисними. Притому, що ми силовим шляхом діяти не маємо права. Відповідно до законодавства, ми складаємо протоколи, а порушниками займаються правоохоронці. З огляду на той факт, що у видобутку бере участь значна частина місцевих жителів, то є постійна загроза конфлікту із силовими структурами. Для того, щоб контролювати території, необхідне цілодобове чергування 4500 правоохоронців, а зараз це неможливо і потребує колосальних грошових витрат. Тому іншого виходу із ситуації, як легалізація видобутку, я не бачу. Держава має розробити механізм, яким саме буде цей видобуток, аби він не приносив шкоди навколишньому середовищу.

Коментарі
Loading...