У семи няньок…. Чому лісовим господарствам потрібно своє міністерство?

0 361

Відсутність державної політики в сфері лісового та деревообробного господарства призвела до важкої кризи в цій галузі. Лісівники опинилися без бюджетних грошей, водночас їх намагаються позбавити можливостей для самостійного заробляння грошей та  заборонити повністю вирубання стиглого лісу. Лісівники та деревообробники впевнені, що лише створення профільного міністерства у сфері регулювання лісу допоможе їм захистити галузь, пише Ресурс.

Державний ліс без державної підтримки

На початку 2019 року галузь опинилися без жодної державної підтримки. Хоч у держбюджеті цього року запланована певна державна допомога Сходу та Півдню, але вона відбувається за рахунок грошей самих лісівників, а саме збільшення рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів на 50%. До того ж, держава погодилась поділитися лише третиною зібраних у лісівників грошей, але й ті їх не бачать вже третій місяць.Податки уряд збирає ретельно, а от ділитися коштами не поспішає. Вже 3 місяці ліси Півдня та Сходу залишаються без державних грошей, а отже, люди сидять без зарплат. Держлісагентству доводиться докладати максимум зусиль, щоб «вибити» ці гроші у Кабміну. Частина цих коштів, як заявив заступник голови Держлісагентства, незабаром таки надійде на рахунки лісогосподарств степової України, які найбільше потерпають від відсутності фінансування.

 

Картинки по запросу ліси Півдня

Кошти від додаткової ренти зараховується у спеціальний фонд держбюджету, а уряд сам вирішує, скільки саме виділяти грошей на ліс. Здавалось би, було б краще додаткову ренту відразу перераховувати на рахунки лісгоспів нересурсних областей, які не мають можливостей повністю себе забезпечувати. Однак лісівники не мають впливу на уряд, оскільки повноважень в Держлісагентства небагато.

Однак це ще півбіди. Представників галузі набагато більше хвилює волюнтаристська та непередбачувана політика Кабміну та Верховної Ради, які під виглядом захисту лісу роблять все можливе, щоб цей ліс зруйнувати.

«В останні роки відбулася явна екологізація суспільства. Всі хочуть мати чисту воду, чисте повітря, органічні продукти харчування. Всі хочуть жити в комфортних умовах. Так і має бути. Але екологія стала політичним піаром, окремі політичні партії піаряться на темі лісового господарства. Ніхто не голосує за те, щоб прийняти закон, який би допоміг лісовому господарству. А от розказати про ряд негараздів, навіть тих, яких немає, бажаючих більше ніж достатньо. Тому хотілося б, щоб політичні проблеми партії не вирішували за рахунок приниження 100-тисячної галузі лісівників України», – заявив Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук.

Ліс під опіку лісового Міністерства

Варто сказати, що лісівники десятиріччями працювали під опікою профільного міністерства. Міністерство лісового господарства було утворено в 1992 році і мало широкі повноваження, в тому числі отримувало всю необхідну інформацію, виходило із пропозицією нових нормативних актів, і навіть могло ініціювати законопроекти в рамках Кабінету міністрів. За часів УРСР також існувало профільне міністерство, яке мало великі господарські та фінансові повноваження, що дало змогу активно займатися створенням нового лісу на величезних територіях.

Поступово повноваження міністерства стали зменшувати, фінансування галузі також. Тисячі фахівців стали звільнятися, а через брак кадрів лісогосподарства не так ретельно доглядатися. У 2010 році Міністерство було переформовано у Комітет із підпорядкуванням Міністерству охорони навколишнього природного середовища. У 2014 році комітет був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів із підпорядкуванням Міністерству агрополітики.

Подібна чехарда негативно вплинула на галузь. Істотно зменшились нормативні та фінансові повноваження. Будь-яке рішення треба узгоджувати в міністерстві, а тут некомпетентні чиновники всіляко саботували будь-яке рішення, займалися інтригами, внаслідок чого галузь постійно отримувала недофінансування, а робота лісогосподарств була сильно ускладнена. Зокрема, лісівники не могли вчасно отримувати дозвіл на санітарні рубки, внаслідок чого ліси стали беззахисними перед масовим всиханням, жуком-короїдом, лісовими пожежами та браконьєрством. Все це веде країну до багатомільйонних збитків.

Картинки по запросу ліси Півдня

Для прикладу, в Білорусі, де залишилося міністерство лісового господарства, лісівники самі визначають час та територію санітарних рубок, що дає змогу швидкого попередження ушкодження лісу. Не мають білоруси проблем з фінансуванням, оскільки повністю забезпечені всім необхідним для роботи. Відсутність міністерства призводить до суттєвого кадрового голоду, бо держава зменшує державне замовлення на навчання нових кадрів. Зокрема, більше не навчають спеціалістів на «мисливське господарство», а меблеву та деревообробну спеціальності повернули лише «з боєм».

Від слів до діла

Про необхідність повернення міністерства говорили на з’їзді лісівників 14 березня у Луцьку. Заступник голови Держлісагентства Володимир Бондар зазначив, що для ефективного вирішення проблем галузі лісівникам потрібно зосередити повноваження, які «розкидані» між Міністерством аграрної політики, яке, власне, курує Держлісагентство, та Міністерством екології та природних ресурсів й іншими структурами.

Картинки по запросу зїзд лісівників

Картинки по запросу зїзд лісівників

«Держлісагентство на якомусь етапі втратило право законодавчої ініціативи. Всі наші ініціативи, бачення та напрацювання розбиваються об стіну нерозуміння на всіх рівнях. Які б чудові ініціативи ми з вами не готували, вони якимось чином нівелюються. Нам стверджують, що Держлісагентство зосередило всю повноту влади, але це далеко не так», – пояснив він.

Тому Бондар вважає, що лісівникам треба власне міністерство: «Я вважаю, що на цьому з’їзді нам пора чітко і конкретно поставити питання про повернення суб’єктності лісовій та переробній галузі. Якщо не ховатися за словами, ми повинні повернути Міністерство лісової та переробної політики. Коли ми будемо самі писати, визначати та відповідати за формування цієї політики, тоді можна буде звинувачувати лісівників. Але я переконаний, що тоді ми розробимо стратегічні і тактичні кроки, зможемо вивести цю частину економіки на такий рівень, який дасть можливість і сплачувати дуже серйозні податки, вирішувати соціальні проблеми, допоможе ефективніше підтримувати лісові господарства півдня і сходу, дасть відповідь на ключові питання цієї галузі».

За його словами, для швидкого вирішення, в тому числі законодавчим шляхом, всіх проблем у лісовій галузі необхідні три ключові речі – створення національної лісової політики, проведення національної інвентаризації лісів і належне фінансування всіх робіт в лісовому господарстві.

«Лише тоді ми зможемо працювати у напрямку збільшення лісистості України та розвитку української деревообробної промисловості. Цими питаннями має займатися окреме Міністерство лісового господарства та деревообробної промисловості», – сказав Володимир Бондар.

Діалог із владою: нагорі не розуміють

Відсутність державної політики призводить до того, що на неї впливають справжні профани та навіть вороги. Вони виступають не тільки за повну заборону експорту лісу, але й абсолютну заборону вирубки лісів. На жаль, саме псевдоекологи та екологічні профани останніми роками безпосередньо впливають на лісову політику держави, ухвалюючи абсурдні рішення.
Саме через недолугу діяльність влади ми ледь не втратили всю переробну галузь та повністю втратили целюлозно-паперову галузь, які залежні від нормальної роботи лісогосподарств, які постачають сировину.

Відновлення Міністерства дозволить повернути лісову та деревообробну політику в руки професіоналів, і водночас, дозволить громадськості більш ретельно перевіряти роботу лісівників.
Статус агентства не дозволяє ефективно налагодити управління лісовим господарством. Для порівняння, Мінагрополітики володіє незначною кількістю підприємств, які складають лише пару відсотків від всього сільського господарства. Але це не заважає їм мати статус міністерства, по суті, ні на що не впливаючи. І навпаки, Держлісагенство зберегло державний статус українських лісів, що дозволило захистити їх від масового знищення, що, до речі, визнали міжнародні інституції, наприклад, Європейська Бізнес Асоціація (EBA). Наразі понад 70% лісів країни підпорядковуються Держлісагентству, а от широких повноважень щодо захисту лісових ресурсів агентство немає.

Лісівники хочуть, щоб політичні сили не впливали на державну лісову політику, а природні ресурси повинні бути під контролем народу. Тому лісову політику мають формувати самі лісівники за допомогою власного міністерства, а галузь повинна мати чіткий план розвитку у вигляді державної програми. Лише так можна зберегти та примножити український ліс!

Коментарі
Loading...